Патріотичне виховання

   Наша Україна – молода держава, перебуває на шляху радикальних політичних, соціальних та економічних перетворень, обравши шлях переходу від тоталітарних ідеологій до свободи й демократії, національного відродження, цивілізованої, соціально зорієнтованої економіки, побудови нового громадянського суспільства.

    Суверенній Україні потрібні громадяни, які мають глибоко усвідомлену життєву позицію. Виховати таких особистостей можна за умови розвитку національної освіти.

    В умовах становлення української держави патріотичному вихованню належить пріоритетна роль. Про це свідчать державні документи: Указ президента «Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян» від 27 квітня 1999року, «Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української держави», «Концепція патріотичного виховання учнівської молоді» .

    У сучасній літературі патріотичне виховання трактується як виховання, що формує усвідомлення своєї причетності до історії, традицій, культури свого народу, любов до своєї Батьківщини, вболівання за долю свого народу, його майбутнє. Як результат ефективного патріотичного виховання у дітей чітко формується патріотизм. Патріотизм виявляється в практичній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів. На сьогоднішньому етапі розвитку Української держави спостерігається тенденція, що патріотичні гасла і символи стають явищем модним, і часто учні не усвідомлюють, що їх громадянська позиція має виражатися не лише у носінні вишиванок, а насамперед проявлятися через активну діяльність людини на користь суспільства. Саме у справах справжні громадяни мають виявляти свої справжні почуття до Вітчизни.

    Крім того, діти та підлітки мають відчувати грань між патріотичними почуттями та загальною культурою, яка має бути належністю кожної цивілізованої людини. Це є особливо актуальним в умовах інформаційної війни, яка ведеться через екрани телевізорів та мережу Інтернет. Не поодинокими є негативні висловлювання учнів в адресу сусідніх народів, які не мають нести абсолютну відповідальність за дії окремих представників цієї держави. 

    Наведені аргументи дають підстави визначити важливість історичного краєзнавства в системі патріотичного виховання.

Ознайомлюючись з подіями, видатними особистостями та пам'ятками культури рідного краю учні збагачують свої знання, розвивають пам'ять і, найголовніше, відчувають гордість за здобутки минулих поколінь. Адже історія Херсонщини – це історія боротьби людини з природою за своє право жити на цій благодатній землі, це – імена славетних земляків, імена яких відомі не лише в Україні. Є серед них і науковці – історик, академік Євгеній Тарле, фізик, який створив перший штучний діамант, Верещагін, космонавт Віталій Жолобов, талановитий хірург Юрженко, який врятував не одне життя в роки Великої Вітчизняної війни та в післявоєнну добу. Херсонщина виховала цілу плеяду діячів культури і мистецтв. Це - режисери кіно і театру різних епох Всеволод Меєрхольд , Сергій Бондарчук та Влада ???, актори Сергій Гармаш, Євгеній Матвєєв та Георгій Делієв, один з перших футуристів в живописі Давид Бурлюк, автор індустріального пейзажу Олексій Шовкуненко, ??? Георгій Курнаков, відомі на весь світ фоторепортери з династії Альпертів. Не менші відомими є імена письменників Бориса Лавреньова, Миколи Братана, Миколи Куліша. Херсонську землю прославили відомі футболісти Олександр Головко, Євгеній Кучеревський, гімнасти олімпійська чемпіонка Лариса Латиніна та Олександр Береш, боксер ??? Вірчис, олімпійські чемпіони з греблі ???? Всі ці люди витратили багато часу та сил для того, щоб довести, що вони є кращими з кращих, а деякі з них, наприклад Микола Куліш, навіть наважилися піти проти тоталітарної системи, щоб показати людям незамасковану правду життя. 

    Краєзнавчі знання мають продемонструвати учням, скільки сил витратили минулі покоління для становлення Херсонщини, і виховати у них відповідальне ставлення до пам'яток культури, потребу творити на благо своєї малої Батьківщини.

     На сучасному етапі розвитку України як незалежної держави відбувається переоцінка значущості тих чи інших подій, які раніше повторювалися з книжки в книжку як догма. Цьому сприяє пошук істориків-краєзнавців, які розкривають маловідомі сторінки історії, а також зміна самої парадигми історичної освіти, яка більшу увагу звертає на життя простих людей, які теж були рушіями історичного процесу і вклали багато зусиль в економічний та культурний розвиток свого регіону. Учні можуть долучитися до наукового пошуку шляхом опрацювання малодосліджених архівних документів, друкованих видань. Оприлюднити результати своєї діяльності вони можуть через оформлення результатів в конкурсах та експедиціях.

    Таким чином патріотичні почуття українського народу є емоційним аспектом національного державницького світогляду, що включає почуття належності до України, її історії, віру в майбутнє своєї держави.

Ребуси використані з http://rebus1.com/index.php?item=rebus_generator